ГУМЕНЮК СТАНІСЛАВ ГРИГОРОВИЧ
Станіслав Гуменюк проживав у селі Новобратське Коростенського району. Займався фотографією та музикою, виступав у місцевому будинку культури, волонтерив, був ініціатором руху «Врятуймо Полісся».
Народився 4 травня 1966 року в селі Лука Таращанського району Київської області. Батьки його були педагогами: тато – вчителем фізики, мама – філолог.
У 1989 році Станіслав одружився.
У 1992 році закінчив Київський педагогічний інститут імені М.П.Драгоманова. Працював вчителем, був заступником головного редактора газети «Директор школи», начальником відділу освіти, культури та спорту Чоповицької селищної ради.
Він все вивчав, цікавився, за що б не брався Станіслав, у нього все виходило добре, професійно, з душею і надзвичайно гарно. У молоді роки він починав писати роман. А ще він почав писати кандидатську дисертацію за творчістю свого улюбленого письменника і драматурга – Євгена Плужника… Станіслав працював відповідальним секретарем журналу «Пенсійний кур’єр». Захоплювався літературою. Найулюбленішими його письменниками були: Є.Плужник, В.Стус, Б-І. Антонич,Є. Маланюк та багато інших. Любив дуже співати, грав на гітарі (самостійно освоїв цей музичний інструмент), хоча й навчався в дитинстві в музичній школі по класу баяна, писав пісні та вірші, прозу. Багато виступав перед молоддю. Полюбляв фотографувати. У своєму творчому доробку Станіслав має і цикл фото, присвячених Чорнобильській тематиці. Він об’єднаний в альбом «Мозаїка Чорнобильського ренесансу». Він дуже любив все робити своїми руками, що не знав, читав. Вивчав до досконалості й втілював успішно сам у життя. Так він освоїв виготовлення камінів, яких зробив чимало, захоплювався й столярною справою, виробами з дерева. До цього його залучив товариш, котрий якось показав йому як все робити і справа зрушила з місця. Він самостійно вивчив увесь робочий цикл пилорами. Прекрасно розбирався в ремонті техніки, автомобілів, записі й монтуванні відео та фільмів, писав вірші, пісні, а справжньою його стихією й дітищем було посадка й розведення рідкісних для нашої місцевості дерев, квітів і ретельний догляд за ними. Поблизу подвір'я він висадив сосни, клени, голубі ялини, козацький ялівець, екзотичну азалію понтійську, різні види самшиту, магнолії, рододендрону, мав прекрасний сад, за яким дуже любив доглядати…
Він мав друзів по всій Україні: в Одесі, Закарпатті, на Львівщині, в Києві, Житомирі…
Багато років тому він почав боротьбу за збереження Полісся – протистояв спробам розробки титанових родовищ. Потім пройшов вишкіл УНА УНСО у 2013 році.
З початком війни у 2014 році допомагав захисникам АТО як волонтер, а у 2015 році – добровільно став на захист України. Воював на Донбасі , який тоді окупували так звані «ополченци», «іхтамнети» і різні російські «казаки». Через рік звільнився, але займався активно волонтерською діяльністю. Має посвідчення учасника бойових дій за участь у антитерористичній операції.
У 2018 році приєднався до колективу Чорнобильського радіаційного-екологічного біосферного заповідника. До 2021 року працював у відділі інформаційно-просвітницької роботи. У Чорнобилі був активним учасником самодіяльності. На певний час він пішов із зони, але надовго не зміг і повернувся у 2024 році. В ДСП «Екоцентр» працював з 1 лютого 2024 року на посаді водія легкового автомобіля, керував дозиметричною лабораторією.
Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну допомагав військовим, як в зоні відчуження так і на «великій землі».
У 2024 році він міг не йти на фронт – у травні 2026 року йому б виповнилося б 60 років, але він не міг стояти осторонь, Станіслав був із тих, хто не ховається за спини інших, він був із тих, хто підставляє плече. І восени 2024 року Станіслав пішов добровільно захищати Українську землю до однієї з новостворених бригад на посаді головного сержанта, офіційно приєднався до лав ЗСУ – спочатку 162-ої , а пізніше – 153-ої окремої механізованої бригади. Останні декілька місяців його підрозділ 153 ОМБР базувався у Херсонській області.
22 червня 2025 року, поблизу населеного пункту Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, в результаті ворожого ракетного удару загинув Станіслав Григорович Гуменюк.
