ЧЕСТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ...
Сьогодні наша громада, об’єднана в скорботі, зустріла живим коридором свого Героя — солдата ФЕЩЕНКА Віктора Петровича.
Мовчки схилили голови дорослі й діти, молоді й сивочолі — усі, кому болить ця війна.
Віктор востаннє повернувся до рідного дому. На рідну землю, яку так любив.
Повернувся у тиші, з гідністю. Його зустріла земля, на якій він зростав.
Зустріла, щоб назавжди пригорнути до себе свого сина.
А ми зустріли, щоб подякувати.
Щоб вклонитися. Щоб пам’ятати.
Схилилось і синьо-жовте знамено…
Воно ніби заплакало разом із нами — за тим, хто до останнього подиху стояв за свободу України.
Священнослужитель Православної церкви України - ієрей отець Максим відслужив заупокійну молебень.
Військовослужбовці віддали останню шану. І тиша мовчки підтвердила те, що словами передати важко. Ми втратили справжнього Героя. Але маємо пам’ятати, якою сильною була ця людина.
Герої не вмирають.
Вони — у строю.
Кожного дня. Невидимі, але поруч.
Вони й далі захищають нас в небесному війську.
Вічна слава полеглому воїну! Вічна пам'ять і вдячність нашому земляку, нашому Герою - ФЕЩЕНКУ Віктору Петровичу.
