ШОБОТЕНКО ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
Народився в смт Чоповичі 27 квітня 1977 року на землі своїх батьків, дідів та прадідів.
Навчався в Чоповицькій середній школі з 1984 року по 1993, коли закінчив 9-й клас, вступив в Малинський лісо технікум, який закінчив у 1995 році по спеціальності – механік.
Восени 1995 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу у м. Донецьк, де йому доводилось рятувати шахтарів під час аварії під землею.
Олександр мав жвавий, активний характер, прагнув справедливості, легко знаходив з людьми спільну мову, мав багато друзів, відмінне почуття гумору, відстоював свою думку, дуже любив природу і вона йому платила відповідно, як на риболовлі так і в зборі грибів.
Крім того був свідомим і вмотивованим патріотом своєї країни, завжди говорив : «Чоповці прорвуться».
Коли розпочалась АТО з 2014 року був призваний до лав ЗСУ, пройшов навчання на артилериста, приймав участь у бойових діях в складі 30 окремої механізована бригади ім. князя Констянтина Острозького, присвоєно звання сержант. Брав участь у визволенні Луганської і Донецької областей. Був неодноразово відмічений «Подяками» та «Грамотами». Перебуваючи у відпустках або на ротації, допомагав у ремонті бойової техніки, навчав молоде поповнення, став командиром бойової машини. Був демобілізований у 2017 році.
Працював у лісництві та говорив, що потрібно бути готовим до війни, бо тиск з боку північно-східного сусіда не припиняється, а коли загинув на війні чоловік рідної сестри Артем»Узя», сказав, що не пробачить ворогу і піде воювати.
У той страшний день 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, зібрав свої військові речі й 25 лютого 2022 року поїхав у свою 30-ту ОМБ, у складі якої і продовжував свій бойовий шлях – вся східна територія України, до моменту загибелі 29 червня 2024 року. Гинули бойові побратими, горіла техніка, двічі був тяжко поранений, отримав отруєння, після госпіталя повернувся в бойовий стрій, говорячи : «А хто крім нас».
Нагороджений орденом «За мужність», знаком Головнокомандувача «Золотим хрестом», учасник бойових дій з 2015 року.
За місяць до свого дня народження при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Нью-Йорк загинув 29 червня 2024 року.
Похований в селищі Чоповичі 3 липня 2024 року .
Батьки, сестри, син, чоловік сестри, який на даний час в лавах ЗСУ, глибоко сумують і ніколи не пробачать загибель хлопців.
