ШОБОТЕНКО ВАЛЕРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Народився 16 липня 1979 року в смт.Чоповичі в люблячій сім`ї Шоботенка Анатолія Григоровича та Шоботенко Світлани Йосипівни.
У 7 років пішов до першого класу Чоповицької середньої школи, яку закінчив у 1996 році.
У 1997 році пішов до лав української армії в морський флот, спочатку в м.Миколаєві, а надалі ніс службу в м.Севастополь на кораблі «Малин». Тривала служба в армії 2 роки.
Після закінчення служби в армії навчався в Малинському лісотехнікумі.
Близько 18 років працював в м.Київ на фірмі «ІВІК Холдинг-груп» - встановлення вентиляційного обладнання та кондиціонування.
Після початку повномасштабного вторгнення приїхав до с.Чоповичі, де пішов до лав місцевої ТРО, та разом з батьком та братом Сергієм патрулював вулиці рідного селища.
14 лютого 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ в Державні прикордонні війська України. Захищав Батьківщину півроку на Луганському напрямку будучи кулеметником. Влітку 2023 року приїжджав додому у відпустку відвідати батьків, друзів та рідних. У відпустці займався одним із своїх улюблених справ – рибалив на місцевих водоймах.
Валерій любив своїх батьків до яких завжди їхав виключно з подарунками, зі смаколиками та величезним букетом квітів для мами. Навіть приїхавши у відпустку з зони бойових дій він віз для матері квіти. Але найбільше місце в серці Валерія займав його маленький племінник Олександр, син його молодшого брата Сергія. З яким проводив дуже багато часу граючись під час відпустки. Доля склалася так, що Валерій не мав власних дітей і сім`ї, але дуже любив своїх двох похресників і вони його також. Любив дарувати їм подарунки.
Валерій дуже любив тварин і однією з найстрашніших речей на війні була загибель тварин, та дуже велика кількість безпритульних, яких Валерій та його побратими підгодовували зі своїх солдатських сухпайків. Також згадував про велику кількість жучків та комах в окопах, які постійно падали на обличчя, тіло, і постійно доводилось їх зганяти з себе. Вбивати комашок було Валерію шкода.
У вересні Валерій повернувся на фронт, продовживши захищати Батьківщину на Донецькому напрямку ( Мар`янський напрямок), в одній з найгарячіших точок. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях з ворогом, проводив евакуаційні заходи. Попри отримані травми та контузії, завжди повертався у стрій.
22 січня 2024 року сержант Валерій Шоботенко ніс службу на одній з вогневих позицій, знаходячись безпосередньо біля противника. Близько першої години ночі штурмова група російських окупаційних військ намагалась захопити позицію прикордонників. Під час бою захисник щільним стрілецьким вогнем знищив трьох окупантів, що призвело до відступу ворога. Незабаром розпочався черговий штурм позицій противником, ворога в котрий раз було відбито, але Валерій з того бою не повернувся.
Валерій мав звання сержанта, інспектора прикордонної служби 2-ї категорії та був кулеметником.
Зі слів матері: «Валера назавжди залишиться в наших серцях нашою гордістю, нашим героєм, самим рідним і жаданим синочком, нашим первістком».
