ПРОКОПЕНКО ВАДИМ СЕРГІЙОВИЧ
Прокопенко Вадим народився 24 серпня 1984 року в селищі Чоповичі Коростенського району Житомирської області. Після закінчення місцевої школи він вивчав бухгалтерський облік, працював в енергетичній галузі, а водночас був письменником і мужнім воїном, ветераном АТО.
Коли Україна зіткнулася зі збройною агресією у 2014-му, він став на захист і воював із окупантами на Донбасі. Повернувшись до мирного життя, проводив лекції з національно-патріотичного виховання, разом з із іншими ветеранами АТО/ООС ділився з молоддю історіями про службу на сході.
Також він видав книгу віршів для дітей про наших предків – козаків, отаманів і князів. Вона вийшла 2018-го року у видавництві «Орієнтир» і має назву «Дідові історії».
На другий день повномасштабного вторгнення ворога професійний воїн знову став на захист Батьківщини. Зі слів бойових побратимів і командирів, «Прокоп» користувався авторитетом, був добре мотивованим до військової служби та професійного самовдосконалення, постійно підтримував моральний дух колег по службі.
«У наших серцях і душах, в нашій пам’яті назавжди залишиться пам’ять про сильного, впевненого в собі, відкритого до людей військовослужбовця, воїна, який віддав своє життя за мирне майбутнє рідної землі», — написав Юрій Тарасюк, голова Коростенської районної державної адміністрації.
Ім’я Вадима Прокопенка вже вписане в історію цієї визвольної війни. Він народився у День Незалежності України і загинув за її незалежність. На День Незалежності, 24 серпня, йому б виповнилося 39 років.
Загинув Вадим 7 липня 2023 року біля населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області.
Рідні, друзі, побратими завжди пам’ятатимуть його, як усміхненого, позитивного, доброго чоловіка і надійного друга.
У Героя залишилося двоє маленьких дітей.
Назар Романюк, друг дитинства та за сумісництвом побратим Вадима Прокопенка, журналістці видання «Вечірній Київ» згадує: «Він був щирою, ввічливою та вихованою Людиною з патріотичними поглядами ще від дитинства. Вадим захоплювався історією та добре орієнтувався в ній. Спочатку російсько-української війни — мобілізувався. Останні місяці воювали разом».
У день, коли боєць з позивним «Прокоп» загинув, Назар Романюк відвозив його та інших побратимів на завдання. Один одному сказали: «До звʼязку!» та рушили на бій. А вже вночі повідомили про втрати та, власне, про загибель Прокопенка.
Вадим Васильчук, депутат Київради від фракції «Голос» та офіцер батальйону ТрО ЗСУ Києва, який також прийшов попрощатись із полеглим Героєм, згадує, що свого часу познайомились у громадській організації «Спас». «Тоді він ходив до нас на тренування. Під час великої війни ми були у різних підрозділах, але час від часу списувались. Знаю, що Вадим писав для своїх дітей та планував видати дитячу книгу. Про це востаннє говорили з ним…», — прокоментував Вадим Васильчук.
