ШПАКОВИЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
Народився Іван 07 лютого 1995 року в багатодітній сім’ї Надії Василівни та Миколи Васильовича. Він був четвертою дитиною. Як і більшість дітей, Іван зростав веселим та грайливим, тішив рідних своїми досягненнями, був слухняним хлопчиком та улюбленцем братів і сестри. Звісно не було і без бешкетування, але немає дитинства без цього.
Діти швидко ростуть та вже у 2001 році шестирічний Іван пішов до 1 класу Шевченківської загальноосвітньої школі де здобував початкову освіту до 2004 року. З 2005 по 2013 роки продовжив своє навчання у Потіївській школі-інтернат. Вчителі коли згадують його старанним учнем, відповідальним, він любив спорт, а особливо футбол, брав участь у всіх спортивних змаганнях та мав заслужені нагороди. Був активним учасником позашкільних заходів. Мав багато друзів, був лідером учнівського колективу, друзі його любили, поважали, прислухалися до його порад.
Іван дуже любив риболовлю, ходив з друзями в грибний сезон по гриби, грав у футбол. Будучи дитиною багатодітної сім’ї та зростаючи у сільській місцевості Іван змалечку був привчений до допомоги батькам та братам ісестрі. Він не боявся важкої роботи та після закінчення школи одразу взявся до неї, з 2013 по 2014 рік працював у Черняхові на кар’єрі.
Цінність сім’ї для Івана була великою, тому зустрівши своє кохання він одружився у 2014 році, і за рік, у2015 році, у подружжя народився син. Іван був чуйною, доброю людиною з великим серцем. Він завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.
Україна – велика родина для кожного українця. І для юного Івана – не виключення. Тому у 2015 році він підписав контракт та пішов на службу в смт.Городок, Житомирської обл. І вже у 2016-2017 роки брав участь у Антитерористичній операції на сході України (АТО), зокрема, виконував завдання у м. Маріуполь, м. Волноваха та м. Часів Яр що на Донеччині. Тоді ж отримав Подяку міністерства оборони України за особисту мужність і героїзм, проявлені під час виконання спеціальних завдань. А також Грамоту за успіхи у службі, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання службових обов’язків. Івана поважали і побратими та на згадку про дні проведені разом подарували підписаний прапор України, де висловили слова вдячності та підтримки.
2017-2020 роки повернувся на службу до смт.Городок. У 2020 році закінчив фахову підготовку «Механіка-водія Танку Т-55», а з 2021 р. по 2022р. – служба по контракту в Чернігові.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, Іван не вагаючись, добровільно пішов до лав ЗСУ на захист України. Він мужньо воював у Донецькій, Луганській, Миколаївській та Херсонській областях. Іван був справжнім сином України, хоробрим та відданим рідній неньці. Він до останнього захищав свою державу та синочка, який чекав свого тата додому.
У свої 27 років Іван був командиром 1 стрілецького відділення 2 взводу, 1 роти.
Виконуючи бойове завдання на околицях Херсону, він отримав несумісне із життям поранення та 09.09.2022 року зупинилося хоробре серце сина України.
17 листопада 2022 року був нагороджений Посмертно Медаллю за жертовність і любов до України.
Доземний уклін та вічна пам'ять ГЕРОЮ!!!
Герої не вмирають, доки ми їх пам’ятаємо!
Слава Герою!!!
