Герою навіки 23… Вдові усього 18…
11 липня 2024 року – День жалоби у Чоповицькій громаді, бо «на щиті» повернувся розвідник Єрмоленко Олексій Анатолійович, 2000 р.н.
Доля ніколи не пестила Олексія, а тому він виріс самостійним, цілеспрямованим, рішучим. З раннього дитинства його виховувала бабуся, після її смерті - рідні тітки. Він закінчив Житомирський автодорожній коледж, але життя пов’язав із військовою справою. У 2020 році підписав контракт і став до лав ЗСУ. Хлопець обрав непростий, але достойний шлях. Йому в житті нічого легко не давалось. Юнак рано подорослішав, став справжнім воїном, якому під силу було виконання найскладніших завдань, бив ворога і за себе, і за своїх загиблих побратимів.
А ще Олексій був ніжним, люблячим, романтичним і справжнім чоловіком, який придбав будинок, створив сім’ю… Юнак мав грандіозні плани, кохав дівчину і безмежно любив життя.
5 липня 2024 року оператор-навідник розвідувального взводу розвідувальної роти Єрмоленко О.А., 02.08.2000 р.н., загинув поблизу н.п.Вугледар Волноваського району Донецької області.
Він був відважним воїном-захисником. За особисту мужність і героїзм, успішне виконання завдань під час бою, особисті заслуги перед Батьківщиною Єрмоленко Олексій був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За оборону Києва і Київської області» та медаллю «Незламним героям російсько-української війни».
Сини України йдуть у вічність. Красиві, молоді, відважні, сповнені планів і надій. Незламні герої, але ще діти…
Щемкий біль у серці, пекучі сльози на обличчі…Юна вдова обіймає труну. Це їхні останні обійми… І коровай несуть попереду, але не весільний… І рідня з’їхалася звідусіль…А його душа вже далеко, там, на небесах, де шикується велике Небесне військо.
Схиляємо голови у скорботі, стоїмо навколішки з вдячністю!
Пишаємося нашим Героєм!
