Десять років світлої пам'яті Героя…
18 липня минає 10 років від дня, коли перестало битися серце нашого земляка, вірного сина України, військовослужбовця Олександра Яхновського.
Народившись 24 жовтня 1974 року, він пройшов шлях людини честі, мужності та безмежної відданості своїй державі. Дитинство і юність Олександра минули у селі Скурати, де він навчався, займався спортом, виховував у собі силу духу та незламний характер.
Все своє життя він присвятив військовій службі. Від строкової служби до служби у морській піхоті – Олександр завжди залишався вірним військовій присязі. У найважчі для України часи, під час окупації Криму, він не зрадив Батьківщину. Ризикуючи власним життям, вивіз із півострова бойовий прапор своєї військової частини, який сьогодні зберігається в музеї Національної гвардії України як символ незламності українського воїна.
З вересня 2014 року він виконував бойові завдання в зоні АТО, захищаючи Україну на найгарячіших напрямках – Талаківці, Гнутовому, Гранітному, Широкиному, Лебединському та інших населених пунктах.
За мужність, самовідданість і вірність військовому обов'язку був нагороджений державними та церковними відзнаками, серед яких нагорода Президента України «Захиснику Вітчизни» та відзнака «За любов і жертовність до України».
18 липня 2016 року життя Олександра трагічно обірвалося. Йому назавжди залишилося 41...
Для рідних він був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох доньок, надійною опорою сім'ї. Для побратимів – справедливим командиром, мудрим наставником і вірним другом. Для всіх, хто його знав, – доброю, щирою та порядною людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Його життєвими принципами були слова: «Вірний завжди» та «Життя Україні – честь нікому». Цими словами він жив і їм залишився вірним до останнього подиху.
Десять років минуло, але біль втрати не згасає. Світла пам'ять про Олександра назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав і поважав його.
Вічна пам'ять і слава Захиснику України!
Герої не вмирають!
