Два роки світлої пам'яті Героя…
Сьогодні минає два роки від дня загибелі нашого земляка, мужнього Захисника України Єрмоленка Олексія.
Час не здатен загоїти біль втрати. Він лише вчить жити зі спогадами про тих, хто віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України.
Олексій народився 02 серпня 2000 року в селищі Чоповичі Коростенського району Житомирської області. Добрий, щирий, відповідальний, самостійний, завжди готовий прийти на допомогу — саме таким його пам'ятають рідні, друзі та всі, хто його знав.
Після закінчення школи навчався у Житомирському автодорожньому коледжі. Доля з дитинства випробовувала його, але, попри всі труднощі, він виріс чесною, мужньою та доброю людиною. Його виховувала любляча бабуся Валентина, а після її смерті — рідні тітки. Особливо цінував своїх сестер і брата, пишаючись ними та завжди називаючи їх найкращими.
У 2020 році Олексій підписав контракт та вступив до лав Збройних Сил України. Він свідомо обрав шлях Захисника, ставши на оборону рідної землі.
З перших днів повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, оператор-навідник розвідувального взводу розвідувальної роти мужньо зустрів російського агресора. Разом із побратимами зі Збройних Сил України та 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців він самовіддано виконував бойові завдання поблизу Вугледара на Донеччині.
Попри війну, Олексій із коханою будували спільне майбутнє, мріяли про щасливе життя, власний дім і мирне завтра. Та війна безжально обірвала ці мрії.
05 липня 2024 року Олексій прийняв свій останній бій поблизу міста Вугледар Волноваського району Донецької області. Під час ворожого обстрілу він героїчно загинув, до кінця залишившись вірним військовій присязі та українському народові.
Він був відважним воїном-захисником. Розум та гаряче серце були прикладом для всіх його побратимів. Олексій був ніжним, люблячим, романтичним і справжнім чоловіком. Він придбав будинок, створив сім'ю, мав грандіозні плани й безмежно любив життя, але клята війна забрала його…
За особисту мужність і героїзм Олексій був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За оборону Києва і Київської області» та медаллю «Незламним героям російсько-української війни».
Назавжди 23 роки… Молодий, сміливий, сповнений мрій і планів, він став частиною Небесного війська, залишивши по собі світлу пам'ять і безмежну вдячність.
Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя.
Вічна пам'ять і слава Захиснику України!
Герої не вмирають!
