СЕМЕНЮК ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ
Семенюк Юрій Петрович
Народився 18 червня 1986 року в родині Петра Васильовича та Раїси Петрівни Семенюків.
З раннього дитинства в Юрія проявлялися риси справжнього чоловіка, він дуже полюбляв проводити свій вільний час на фермі за селом, де пахла українська земля по-особливому. Він хотів працювати та вже змалечку заробляти собі гроші на цукерки. Разом з старшим братом Михайлом, вони завзято допомагали батькам по господарству, інколи сперечалися, але швидко забували образи, тому що їх поєднувала невидима нитка батьківської любові.
Закінчивши Чоповицьку середню школу, Юрій разом з батьком працював над будівництвом дитячого табору «Джерело» в м. Бучі. Пізніше пішов на строкову військову службу в місті Севастополі в морський флот імені Гетьмана Сагайдачного. Впродовж всього свого життя, він ніколи не падав духом, при будь-яких життєвих обставинах стверджував, що все буде добре. З таким життєвим кредом, він крокував своєю дорогою.
Зі слів родини брата Михайла, Юрій був мега позитивним, енергійним, добрим, харизматичним, не боявся посміятися навіть з себе, полюбляв тихе полювання по ранковому лісі, ловив великих щук і забив не один гол на футбольному полі.
Але найбільше наш захисник любив своїх донечок Марію і Олександру, адже батьківська любов – найбільша любов у світі. Юрій ніколи не вмів приховувати свої емоції, тому для всіх рідних та близьких серцю людей, був як відкрита книга. Він не мріяв стати художником, але вмів змальовувати естетику життя, він став прикладом хоробрості відваги та патріотизму. Він не побоявся одягнути форму та взяти до рук зброю, коли країна, яку всім серцем любив, омивається кров’ю.
24 лютого 2022 року в день повномаштабного вторгнення Юрій стояв в першому ряду, щоб йти на захист батьківщини. Спочатку Юрій був у русі опору Чоповицької громади, а вже в червні 2022 року добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Наш Герой був одним з таких патріотів, воїнів-захисників. Він вирушав на виконання бойових завдань без страху. Був упевнений у своїх силах та ніколи не нарікав на труднощі. Разом із побратимами, Юрій готовий був воювати із ворогом до переможного кінця.
Серед тяжких боїв, захищаючи країну від російського агресора, її волю та незалежність, будучи вірним військовій присязі та українсьқому народу, виявивши мужність та героїзм та прийнявши свій останній бій 01 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Майорське Донецької області в ході штурмових дій та аритилерійського обстрілу з боку противника – загинув.
