ЯХНОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
Народився Олександр 24 жовтня 1974 року в селі Мартиновичі Поліського району Київської області. З 1975 року проживав в селі Кожанка Фастівського району Київської області. У 1978 році разом із сім`єю переїхав в село Скурати Малинського району Житомирської області. З 1982 року по 1992 рік навчався в Скуратівській загальноосвітній школі. Захоплювався спортом і за період навчання в старших класах їздив в місто Малин на спортивний гурток з карате.
У 1992 році був призваний на строкову службу в Прикордонні війська у Львівській області. У 1995 році переїхав до міста Керч. Там вступив на військову службу за контрактом до Національної гвардії України (НГУ) в елітні війська. Починав інструктором по спорту.
2 березня 1996 року одружився. Мав двох доньок. 14 листопада 1998 року отримав військове звання прапорщика. 19 вересня 2001 року був призначений старшиною 501 окремого батальйону морської піхоти. 28 травня 2009 року – призначений головним старшиною 501 ОБМП і служив до анексії Криму.
Навесні 2014 року не зрадив присязі і продовжив службу на материковій Україні. Під час виходу із Криму, ризикуючи власним життям, вивіз на грудях прапор 10-ї бригади Національної Гвардії України, який на даний час знаходиться в музеї НГУ Генерального штабу.
В складі 36-ої бригади дислокувався в місті Миколаїв, а потім в місті Бердянськ. З вересня 2014 року по лютий 2016 року перебував в зоні АТО. Перебував в гарячих точках. Одними із населених пунктів є Талаківка, Гнутово, Гранітне, Широкине, Лебединське.
Був нагороджений багатьма нагородами, одні з яких: Президентом України «Захиснику Вітчизни» - указом №390 від 2015 року; Київським Патріархом «За любов і жертовність до України» та інші.
18 липня 2016 року помер від зупинки серця в с.Луначарське, Бердянського району, Запорізької області. Посмертно був нагороджений Лицарським хрестом родини Мазепи.
Олександр був чуйною і доброю людиною. Ніколи не відмовляв тим, хто звертався до нього за допомогою. Він був турботливим батьком, відданим чоловіком. Його сім`я завжди була за ним, як за кам`яною стіною. Ніколи не стояв осторонь проблем родини, з якої він пішов у самостійне життя. Олександр був вірним другом, ніколи не залишав своїх друзів у біді. Він був надійною підтримкою для всіх своїх близьких.
На роботі Олександр був суворим, але справедливим керівником. Відповідально ставився до своїх обов`язків. Саме за це його поважали побратими та керівництво.
Він дуже важко переживав події, які почались в Україні в 2014 році. Спочатку захоплення Криму , потім війна. Олександр був великим патріотом своєї держави. Він завжди говорив, що буде на війні до тих пір, поки не вижене останнього ворога із своєї землі. Але нажаль його життя обірвалось і він не дочекався цієї миті.
Його девізами по життю були такі вислови: «Вірний завжди», «Життя Україні – честь нікому».
Пам`ять про нього завжди буде в наших серцях. До останнього подиху він залишався вірним кожному слову Військової присяги, вірним своїй Батьківщині.
Прапор Морської піхоти, який Олександр подарував Скуратівській школі.
